Уряд Української Народної Республіки і її громадяни – дійсно друзі Білоруської Народної Республіки. У перші часи проголошення акту про незалежність БНР уряд УНР визнав БНР, і з цього ж моменту почали будувати сумісні плани про співпрацю. Беларуськая Народна Республіка і Українська Народна Республіка змогли зламати плани більшовиків і довести свої права, довести існування своєї нації.

Шановні друзі! Звертаюся до Вас з такою пропозицією. Прошу Вас, хто зацікавлений у встановленні тісних відносин між молоддю Білорусі й України для сумісної співпраці у сфері культури, збереження і розвитку традицій, збереження сумісної історії звертатися безпосередньо до мене:

Ми, можемо спільно з Вами, дорогі друзі, провести вечір на честь героїв Білорусі та України, провести вечір на честь полку БНР, який обороняв Київ від більшовиків. Всі свої поради, ідеї, слова підтримки надсилайте за вищезазначеними адресами.

Після більшовицького перевороту в жовтні 1917 року діячі національно-визвольного руху Білорусі почали перші спроби створювати власне військо. На той період Білорусь була втягнута в Першу Світову війну, а територія її стала полем для бойових дій. Соціально-економічний стан був „на нулях”, молоді білоруські чоловіки були відправлені на фронт. Основний внесок до формування білоруського війська зробила Велика Білоруська Рада (ВБР). Велика Рада Білоруська була створена в листопаді 1917 року. ВБР була координаційним центром білоруського національно-визвольного руху. Виконавчий комітет ВБР складався з В.Адамовича (голова), Алєся Гаруна, Аркадія Смоліча (лідер оновленого БСГ в 1917 році), Лери Савіцкой. Другим органам ВБР, що управляють, були 9 генеральних комісарів, серед яких Язеп Воронка, Браніслав Тарашкевіч, Дмитро Жілуновіч й ін. Виконавчий комітет і комісари разом складали Молоду Раду ВБР і Раду 33. Велика Рада Білоруська виступила за національне відродження, побудову своєї державності. Для контролю процесу створення війська була створена Центральна Білоруська Військова Рада (ЦБВР). В кінці жовтня 1917 року національно настроєні військовослужбовці провели з'їзд білоруських офіцерів і солдат. З'їзд ухвалив рішення про створення своєї національної армії. Тоді і була створена Центральна Білоруська Військова Рада, яка узяла на себе створення білоруської армії. Керівником ЦБВР обраний Симон Рак-Міхайловський, керівником штабу білоруських військ обраний Киріан Кондратовіч. Його помічниками були генерал-майор Пожарський, полковник Комаровський і поручик Костянтин Езавітов. ЦБВР бачила своїм основним завданням формування армії ради захисту нації, рідної землі і прав білоруського народу на самовизначення і незалежність.

Після проголошення незалежності БНР від 25 березня 1918 року процес створення своєї армії посилився. Рада БНР бачила загрозу з боку більшовиків і поляків. До осені 1918 року штаби Центральної Білоруської Військової Ради з'явилися в багатьох містах України. Саме Україна зіграє вирішальну роль у створенні війська БНР. Як зазначав Д. Езавітов, це в УНР знаходяться близько 100 тисяч солдатів – білорусів, і по його плану всіх їх варто мобілізувати.

Рада Білоруської Народної Республіки почала вести переговори з урядом УНР про допомогу в створенні війська. Рада УНР незабаром виділила величезну грошову суму на формування озброєних сил БНР, а також дозволила пересуватися по території України білоруським полицям і батальйоном із зброєю, і під своїми прапорами. Незабаром уряд Української Народної Республіки вирішить в Одесі, Києві та ін. містах України створити військові центри БНР. Найбільшим центром стала Одеса. Тільки у одній Одесі знаходилося близько 30 тисяч солдатів – білорусів. Формуванням війська БНР в Одесі зайнявся полковник Родштейн. Полковник Родштейн в швидкий термін зміг сформувати в Одесі білоруський караульний батальйон, який налічував близько двох тисяч солдатів. Цей батальйон назавжди буде в особистому командуванні полковника Родштейна.

Пізніше до формування білоруських озброєних сил на Україні підключиться консул Білоруської Народної Республіки в Києві Базаревіч, колишній Вітебський генерал-губернатор барон Розен, Баханановіч, прем'єр-міністр БНР Вацлав Ластовський. Штаб БНР на Україні по створенню білоруської армії було прийнято називати «Одеським центром». Така назва дана не дарма, адже тільки в одній Одесі було близько 30 тисяч солдатів і офіцерів – білорусів.

Одеський центр поводився також з офіційним зверненням до головнокомандуючого союзними військами на півдні Росії французькому генералові Бартле. У обігу було прохання про допомогу у формуванні на півдні України білоруської армії. Франція, згідно зверненню, повинна була представити грошові кредити, надати зброю, спорядження та інші необхідні засоби. Після повного формування війська його планувалося перекинути з Одеси до Мінська (столиця БНР). До кінця 1918 року, початку 1919 року Одеський центр сформував озброєні сили БНР. У національне військо Білорусі вступило від 18 до 21 тисячі чоловік. Караульний батальйон полковника Родштейна знаходився на окремому рахунку і знаходився в Києві у консульстві БНР. До кінця 1919 року Одеський центр був розпущений у зв'язку з виконанням поставленого завдання. Але сформоване Одеським центром військо було роззброєне військами Польщі.

Полковник Родштейн з своїм караульним батальйоном БНР залишився в Києві до останнього дня існування Української Народної Республіки. Караульний батальйон БНР під керівництвом Родштейна не раз вступав в запеклі сутички з більшовицькими озброєними угрупуваннями. Батальйон БНР взяв участь в обороні Києва. Незабаром батальйон буде розбитий...